Відірвані від реальності

Автор: Грант Зіппел (Grant Zippel)
Переклад: Олександр Бурцев, газета «В’язень» (bit.ly/All_Prisoner)

Я завжди прагну осягнути саму суть речей і дізнатися, що їх спонукає. Пам’ятаю, як багато років тому я відчував розгубленість, коли намагався зрозуміти більше про Бога, церкву та Біблію. Це були спроби стати «духовним за допомогою віри» в Бога, щодо існування Якого (в моєму розумінні) не було доводів і Який не обов’язково був реальним, але гідний того, щоб у Нього вірити! Я ніколи нічого не чув про молодий Всесвіт (істинну та біблійну історію створення світу). Усе, що мені було відомо, — це мільйони років еволюції. І навіть незважаючи на те, що я сильно й не замислювався про еволюцію, вона була єдиним, на чому будувалося моє розуміння світу. Маючи логічний склад розуму, я просто заплутався, бо мені стало здаватися, що вся віра взагалі не має сенсу!

Пізніше, приблизно дев’ятнадцять років тому, після того, як я вперше прочитав одну з книг Міжнародного креаційного служіння, мене ніби блискавкою пронизало. Господь чітко показав мені, що насправді дуже розумно вірити в Його слова в Книзі Буття (розділи 1–11), що розповідають про реальні історичні факти. Це було для мене одкровенням, яке я ніколи не зможу забути. Усе раптом стало на свої місця, і я зміг побачити повну картину історії світу. Моє знайомство з реальними фактами поставило цю картину в центр моєї уваги. І все негайно набуло сенсу.

Буття — це не другорядне питання

Протягом останніх кількох років я постійно спостерігав одну й ту саму картину. Частково це нагадувало ситуацію, про яку говорить Ендрю Калдер, описуючи чотирьох учених, що втратили віру в Писання. Картина, яку я спостерігаю, — це просування віри, відірваної від реальності та дійсності, віри, що ґрунтується на емоціях, почуттях та переживаннях. Проблема полягає в тому, що коли віра в біблійні історичні факти підривається, тоді Біблія автоматично починає сприйматися відірваною від дійсності та перестає бути «реальною» в очах вірянина. А звідси залишається зовсім невеликий крок до заперечення християнської віри взагалі.

Девід Вільямсон (знаменитий австралійський драматург) мав такий досвід. Він зазначив таке: «Дитиною я відвідував церкву, розташовану в передмісті Мельбурна, і до дванадцяти років був дуже релігійним хлопцем. Але потім я почув про теорію еволюції, і вона відучила мене від думки про те, що ми є Божими дітьми».

Його досвід доводить, що початкова історія Біблії (тобто питання походження світу) не є другорядним питанням! Воно фундаментальне! Підвалини віри багатьох людей були підірвані хибними вченнями про походження, такими як ідея еволюції та довгих епох. На жаль, у наш час трапляється дуже багато трагічних прикладів життя людей, на яких подіяли свого часу подібні хибні вчення.

Однак не кожна людина, яка чує про еволюцію, обирає шлях відкидання Бога. Але за браком необхідної інформації люди стикаються з проблемою примирення еволюції (яка, на їхню думку, є «науковою», отже, і реальною) з Писанням, якому ця теорія, безперечно, суперечить. Не усвідомлюючи, що еволюція є хибним вченням, ці люди часто починають грати (на підсвідомому рівні) у духовну гру, вірячи в те, що насправді більше не має жодного сенсу.

Звісно, мало хто зізнає́ться в цьому чи, можливо, усвідомлює проблему. Часто такі люди переконують себе, що це свого роду крок уперед у вірі. Зрештою, хіба інші не помітили тих самих проблем у Біблії? Люди, які ставлять такі запитання, як «Звідки в Каїна взялася дружина?, Як виникли різні раси людей?», «Що ж щодо скам’янілостей та мільйонів років?», «Як динозаври узгоджуються з Біблією?» і так далі, часто дістають репутацію проблемних. І щоб відмахнутися від них, їм можуть дати або компромісну відповідь, що змішує Біблію та мільйони років, або навіяти, що в них не вистачає віри, тому вони й запитують.

Атеїстка та гуманістка доктор Юджин Скотт активно використовує перевагу такого компромісу у своїй кампанії з просування еволюційних ідей. Вона говорить: «Я виявила, що найефективнішими союзниками для еволюції є люди із громади вірян. Один священник із пасторським комірцем у будь-якому разі коштуватиме двох біологів на зборах шкільної ради!» Вона з радістю спрямовує тих, хто сумнівається, до таких священників, які підтримують еволюцію та дають компромісні відповіді, що підривають авторитет Біблії. Такі священники роблять усю роботу за неї. Пані Скотт добре знає, що в студента християнського коледжу, який готується стати священником, вона не має авторитету як пастир. А ті пастори, які поставили під сумнів біблійну історію та віддали перевагу еволюційним ідеям, будуть ефективними «свідками» її атеїстичної та еволюційної справи.

Буття — основа для Євангелія

Втрата біблійного авторитету серйозно впливає на розуміння Євангелія. Сьогодні в церкві ми часто чуємо: «Сенс християнства — в особистих взаєминах з Ісусом». Проблема в тому, що мало говориться про послух, покірність Богу, авторитет Писання, панування Христа й так далі. Складається враження, ніби Біблія пропонує нам лише милі, теплі та пухнасті дружні взаємини з Христом (на зразок товаришування) — і на цьому все! У церкві приділяється мінімальна увага тій темі, що Ісус є нашим Господом у сенсі підпорядкування наших життів Йому та Його Слову.

Я відчув це недавно, перебуваючи в чоловічій групі, яка дуже багато уваги приділяла «ходінню з Богом». Хоча все виглядало правильним, Писання під час обговорень не згадувалося й не визнавалося досить авторитетним. Нам усім радили «відчувати» та «слухати внутрішній голос» і молитися, але нічого не говорилося про Писання! Коли ж все-таки Біблія була згадана, одна людина зізналася, що вона не любить її читати та що в неї виникають труднощі під час читання Слова Божого. Після цього лідер групи заявив: «Дозволяю тобі не читати Біблію». Я був просто вражений. Якщо ми не знаємо, що говорить Писання, то як ми зможемо «випробовувати духів»? Цій людині варто порадити молитися та просити Бога послати їй духовний голод і бажання читати Слово, а не дозволяти не читати його.

Хочу розповісти вам також про одну молоду дівчину сімнадцяти-вісімнадцяти років, яка виросла в нещасливій сім’ї з безвірними батьками, які з нею постійно погано поводилися. Ця дівчина стала християнкою. Через якийсь час вона підійшла до одного з церковних служителів і поставила запитання такого змісту: чи мусить вона (причому незаміжня) припинити займатися сексом? Служитель відповів їй: «Просто молися про це!» Я знову був уражений. Перед нами нова вірянка, яка відчуває труднощі через неясне розуміння в багатьох аспектах свого життя й тому просить допомоги в питанні, про яке Писання чорним по білому говорить цілком ясно. Їй треба було дістати чітку біблійну відповідь. Коли ми втрачаємо віру в надійність Божого Слова, ми залишаємося наодинці з нерішучими відповідями!

Філософія, яка замінює авторитетність Писання «молитвою», здається, є популярною в багатьох церквах. Ті, хто сприяє поширенню подібної філософії, можуть відчувати обов’язок так робити, оскільки «деякі настанови Слова є надто складними для виконання». Але в той момент, коли ми сходимо зі шляху здорового глузду й логіки Писання, ми уподібнюємося до тлінного човна, «що хитається й захоплюється від усякого вітру науки за людською оманою та за лукавством до хитрого блуду» (Ефесян 4:14). І тоді відчиняються двері для почуттів, емоцій та відчуттів, за які нам тільки й залишається триматися. Ми не маємо забувати, що ми грішники й не можемо довіряти нашим почуттям без перевірки їх Божим Словом.

Що можна зробити?

Люди (як християни, так і безвірні) бажають знайти відповіді, які допоможуть їм розібратися в навколишньому світі. Багато з цих відповідей будуть дістані досить швидко, якщо тільки побачити, що християнство ґрунтується на істині, правильному мисленні та здоровому глузді. Можливо, ці відповіді й не змінять таких людей відразу, оскільки спочатку необхідно зруйнувати всі хибні ідеї, що заповнюють свідомість цих людей. Якщо говорити особисто про мене, то вважаю для себе обов’язковим розповідати людям про сайт Міжнародного креаційного служіння або роздавати їм журнал Creation. Ми маємо «бути завжди готовими на відповідь кожному, хто в нас запитає рахунку про надію, що в нас, із лагідністю та зо страхом» (1 Петра 3:15). Коли ми сіємо насіння істини Божого Слова в людські уми, тоді Бог вирощує це насіння в серцях та умах людей.

Християнство ґрунтується на істині Божого Слова, а не на емоціях та почуттях, які, як ми знаємо, мінливі. І якщо ми вивчатимемо Слово та зберігатимемо Його в наших серцях, то зможемо перевіряти наш досвід Писанням, щоб переконатися, що ми себе не обманюємо.

Ми були створені для того, щоб любити Бога всім своїм розумом. І тому маємо стояти на твердому фундаменті Слова Божого, усвідомлюючи, що якщо воно говорить нам щось, то це завжди правда (незалежно від людських думок і популярних ідей сучасності). «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї» (Псалми 118:105).